По той бік

Не розумію чому все не так, як того бажаєш...розбиті сподівання, обірвані надії, зіпсовані обіцянки.

Я знаходжусь десь обабіч свого ідеального життя, мене відділяє лише проїжджа частина, та я чомусь не в силі її подолати. Перешкоди, як ті машини, не дають проходу, а мені всього лише потрібно зробити пару кроків назустріч, та дарма...

Емоції...

Вони заважають жити. Як би все було просто, якби ми були роботами, і нами керувала програма, тоді б єдиним виправданням у свій бік було б "не пофортило"...А так...Приходиться щось міняти, шукати проблеми в собі, усувати свої недоліки. Усе своє життя борешся за місце під сонцем, прагнеш зайняти найкращу позицію, отримати найбільшу дозу ультрафіолету, та так і згоріти можна, прагнучи усього і одразу. Тихіше їдеш, далі будеш, от може і з тіні почавши, матимеш більше шансів опинитись у берега. Не забути б...